Матеріали кримінального провадження «Форест Гамп», які нещодавно оприлюднили, показали системну прогалину в українському фінансовому моніторингу: застава за підозрюваних у корупції може формуватися з коштів незаконного походження. Йдеться про 150 мільйонів гривень, внесених за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, якому повідомлено про підозру в участі у злочинній організації та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
За версією слідства, ці кошти могли пройти складний ланцюг легалізації, перш ніж потрапити на рахунок суду. Схема, відтворена за матеріалами Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки, виглядає так: готівка конвертувалася в безготівкові кошти, далі проходила через десятки юридичних осіб і близько 85 рахунків у 21 банку, концентрувалася на кількох компаніях, а на фінальній ланці — через чотири банки — надходила на рахунок Вищого антикорупційного суду. Уся операція тривала кілька днів, з 25 по 29 червня 2026 року.
Лише 30 червня Держфінмоніторинг сформував і передав НАБУ першочергові матеріали щодо відповідних операцій. Згодом детективи отримали додаткову інформацію, яка дозволила відтворити детальніші ланцюги руху коштів і обґрунтувати підозрілість окремих операцій. Тобто держава побачила повну картину вже після того, як 150 мільйонів гривень опинилися на рахунку суду.
У Держфінмоніторингу пояснюють, що відомство разом із Національним банком не бачить усіх банківських операцій у режимі реального часу. Щодня в Україні проходять десятки мільйонів транзакцій, а первинний фінансовий моніторинг є безпосереднім обов’язком банків. За словами першого заступника голови Держфінмоніторингу Богдана Корольчука, закон дозволяв банкам відмовити в проведенні підозрілої операції, зупинити її або провести додаткову перевірку. Проте відповідні платежі були проведені.
Проблема не обмежується фінмоніторингом. Застава за своєю суттю має гарантувати належну поведінку підозрюваного. Але якщо її вносить компанія, яка не має очевидного зв’язку з підозрюваним, а гроші, за версією слідства, походять із тієї самої злочинної діяльності, у якій його підозрюють, виникає парадокс: кримінальна мережа фактично використовує власні незаконні доходи, щоб забезпечити свободу одного зі своїх учасників. На це звертає увагу керівник Першого головного підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов.
Це не поодинокий випадок. У провадженнях НАБУ і САП застави за високопосадовців нерідко вносять юридичні особи, які формально не мають зв’язку з підозрюваними. Їхні номінальні власники не завжди можуть зрозуміло пояснити, чому готові ризикувати десятками чи сотнями мільйонів гривень заради невідомої для них персони. За матеріалами справи, комісія за такі послуги могла становити від 10% до 30% суми. Якщо це так, то йдеться не про випадкове використання чужого рахунку, а про високорентабельний ринок обслуговування кримінальних коштів.
Таким чином, замість гарантії належної процесуальної поведінки застава може перетворитися на операційні витрати кримінальної мережі: заплатили, звільнили з-за ґрат, продовжили працювати. Саме цю прогалину покликаний закрити законопроєкт №15388, зареєстрований у парламенті ще до публікації матеріалів «Форест Гамп». Він поки не розглядався в сесійній залі.
Документ пропонує кілька ключових змін. Державна судова адміністрація отримає три робочі дні, щоб опублікувати у відкритому доступі реквізити кримінального провадження, судового рішення, суми й дати платежів, а також ПІБ або найменування юридичних осіб, які внесли кошти. Якщо легальність походження коштів для застави довести неможливо, вони конфіскуються на користь держави. Крім того, до моменту переказу застави банк повинен ідентифікувати особу платника, вжити заходів для встановлення джерела коштів, задокументувати зв’язок із підозрюваним та зупинити зарахування в разі відсутності офіційних підтвердних документів. Внесення застави підлягатиме безумовному фінансовому моніторингу незалежно від розміру платежу.
Справа «Форест Гамп» демонструє, що без таких змін застава ризикує залишатися не лише інструментом правосуддя, а й каналом для легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Питання, яке постає перед законодавцями, — чи встигне оновлене регулювання випередити наступну подібну схему.
