Музикант, фронтмен гурту «Пиріг і Батіг» та військовослужбовець Збройних сил України Мар'ян Пирожок переконаний, що деокупація українських територій має супроводжуватися звільненням свідомості людей від багаторічного впливу російської та радянської пропаганди. У інтерв'ю він наголосив, що культурний спротив є невід'ємною частиною боротьби за незалежність, і що цей процес триває вже багато років, ще до повномасштабного вторгнення.

Пирожок став широко відомим завдяки пісні «Гаї шумлять» на вірші Павла Тичини, яка набула популярності під час повномасштабної війни, хоча музику було написано ще в 1996 році. За його словами, композиція довго чекала свого часу, а справжній успіх прийшов після використання в серіалі. Музикант вважає, що українське суспільство «дозріло» до такої музики, яка повертає інтерес до забутих або замовчуваних радянською владою письменників і поетів.

Ще задовго до війни, у 2012 році, Пирожок з гуртом «Гич Оркестр» вирушив у тур на схід України. У Харкові на концерт прийшло лише шестеро людей, а після виступу до музикантів підійшли двоє харків'ян, які принципово розмовляли українською, і попросили просто поговорити з ними рідною мовою. Цей випадок, за словами Пирожка, став для нього усвідомленням того, що в деяких регіонах українську культуру потрібно підтримувати особливо, і відтоді він ніколи не відмовлявся від запрошень до Харкова.

Тема «розстріляного відродження» — покоління українських діячів культури, знищених радянською владою, — увійшла в життя музиканта задовго до війни. Спочатку його захопив Павло Тичина, але справжнє розуміння трагедії прийшло після знайомства з працею Василя Стуса «Феномен доби (Сходження на Голгофу слави)». Стус показав, яким Тичина був на початку — незалежним і талановитим, і як його зламала система. Пирожок зазначає, що Тичина був надзвичайно різносторонньою людиною, яка володіла мовами, грала на багатьох інструментах, і навіть існує легенда, що він допоміг врятувати Максима Рильського.

Музикант закликає не ставити категоричних ярликів на діячів минулого, які співпрацювали з радянською владою. Він нагадує, що багато хто щиро вірив у комуністичні ідеї, а інформація про репресії часто приховувалася навіть від близьких. «Якщо ми сьогодні почнемо викреслювати всіх, хто мав бодай якийсь стосунок до радянської влади, то культурно просто осиротіємо», — вважає Пирожок, додаючи, що такі історії потребують глибокого вивчення, а не спрощених оцінок.

Сам Пирожок ніколи не переходив на російську в творчості, хоча в дитинстві слухав російську музику і навіть пробував писати нею. Він зізнається, що швидко зрозумів: українська мова значно багатша і складніша для творчості. На його думку, українцям довгі роки нав'язували думку, що чуже престижніше за своє, і лише зараз суспільство починає це усвідомлювати.

На піджаку музиканта є шеврон із написом «Тотальний опір», який, за його словами, є знаком міжнародного руху опору, що виник ще під час Другої світової війни у Франції. Ідея руху полягає в тому, що цивільне населення здатне чинити спротив не лише зі зброєю, а й через культуру, інформацію та символи. Пирожок наводить приклад тимчасово окупованих територій, де люди можуть потрапити до в'язниці за намальований тризуб чи український прапор на власній землі.

Для Пирожка радянщина була окупацією, і сьогодні важливо пам'ятати про людей, які живуть під окупацією з 2014 або 2022 року. Вони чекають на звільнення, але, на думку музиканта, деокупація — це не лише військовий процес, а й звільнення свідомості. Він переконаний, що культурний спротив і повернення українцям їхньої справжньої історії та літератури є не менш важливим завданням, ніж вигнання окупантів з українських земель.