Міністр закордонних справ Словаччини Юрай Бланар натякнув, що за окупацією Чехословаччини у 1968 році стояли українці. За повідомленням видання Dennik N, він заявив, що перший полк Радянського Союзу, який прибув до Словаччини, був українським, а Леонід Брежнєв був українцем.
Реакція опозиції не забарилася. Міхал Шимечка з опозиційної партії «Прогресивна Словаччина» відповів коротко: «Ви ж не серйозно». Він нагадав, що Радянський Союз був тюрмою народів, зокрема й українського, а рішення про вторгнення до Чехословаччини ухвалило Політбюро, яке засідало в Москві. Таким чином, політик наголосив, що відповідальність за операцію лежала на центральному керівництві СРСР, а не на окремих етнічних групах.
Окремо Бланар прокоментував підготовку переговорів уряду щодо створення комісії між Словаччиною та Росією, засідання якої заплановано на 17 листопада. За його словами, у цих переговорах немає жодної символіки. «Ми проводили засідання у робочий день, який є державним святом, яке ми вшанували, як належить. Це свято, яке для нас важливе», — сказав міністр.
Бланар також наголосив, що 17 листопада є Днем студентства. Він нагадав, що у 1939 році нацистська Німеччина, після похорону чеського студента Яна Оплетала, закрила всі вищі навчальні заклади. Таким чином, міністр пояснив значення цієї дати для словацького суспільства, де вона традиційно пов’язується з пам’яттю про студентський спротив.
Заяви Бланара з’явилися в центрі суспільної дискусії про пам’ять про події 1968 року, коли війська країн Варшавського договору, зокрема частини Радянського Союзу, увійшли до Чехословаччини та припинили Празьку весну. Посилання міністра на українську національність окремих радянських військових і керівників стали предметом критики, адже опозиція наполягає на тому, що відповідальність несла політична система СРСР, а не окремі народи, зокрема український.
Коментарі міністра з’явилися на тлі ширшого обговорення відносин Словаччини з Росією. Питання історичної пам’яті в регіоні давно залишається чутливим, а розмови про роль радянського керівництва в подіях 1968 року регулярно викликають різні оцінки в політичних колах Центральної Європи. Таким чином, заява Бланара стала ще одним приводом для дискусії про те, як у публічному просторі згадувати той період і хто має нести відповідальність за окупацію.
Пряме звинувачення на адресу українців у сучасних матеріалах не формулюється: мова йде саме про натяки міністра та їх оцінку опозицією. Водночас інформаційні агентства, які цитують заяву, наголошують на її контроверсійності та акцентують увагу на тому, що Бланар не надав документальних доказів своїх слів у наведених матеріалах. Редакція фіксує саме зміст висловлювань і реакцію на них.
11




