Бішкек цього тижня став центром уваги міжнародної дипломатії: там відбувся саміт Шанхайської організації співпраці (ШОС), який зібрав лідерів держав, що разом представляють значну частину населення планети. До столиці Киргизстану прибули президент Росії Володимир Путін, голова КНР Сі Цзіньпін, прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді та президент Ірану Масуд Пезешкіан. Помітною була відсутність представників західних країн, що підкреслює позиціонування організації як платформи для держав, які прагнуть переглянути глобальний баланс сил.
ШОС, заснована понад два десятиліття тому, тривалий час залишалася маловідомою структурою з обмеженим впливом. Однак нинішній саміт засвідчив її перетворення на впливовий форум, де обговорюються питання безпеки, економічної співпраці та політичної координації між країнами Євразії. Спостерігачі відзначають, що розширення складу учасників та рівень представництва на найвищому рівні демонструють зростаючий інтерес до об'єднання з боку держав, які шукають альтернативи західним інституціям.
Центральну роль у діяльності організації дедалі відчутніше відіграє Китай, який використовує ШОС для зміцнення власних позицій у регіоні та просування багатополярної моделі світоустрою. Порядок денний саміту охоплював широке коло питань — від регіональної стабільності до торговельних зв'язків, однак ключовим меседжем зустрічі стала демонстрація єдності країн, які не поділяють західний погляд на міжнародні відносини.
Примітно, що поряд із загальними темами співпраці лідери порушували й чутливі питання. Зокрема, за повідомленнями, Путін говорив про мирні ініціативи, тоді як Моді порушував тему України, що свідчить про наявність розбіжностей у підходах учасників до окремих конфліктів. Попри це, саміт продемонстрував здатність організації утримувати за столом переговорів лідерів із суттєво різними геополітичними інтересами.
Експерти звертають увагу на символічне значення проведення саміту саме в Бішкеку — країні Центральної Азії, яка традиційно перебуває у сфері інтересів як Росії, так і Китаю. Вибір місця проведення підкреслює прагнення організації посилити свою присутність у регіоні, що має стратегічне значення для енергетичних маршрутів та транспортних коридорів між Азією та Європою.
Зростання авторитету ШОС відбувається на тлі послаблення ролі традиційних міжнародних інституцій та посилення конкуренції між великими державами. Для багатьох країн, що розвиваються, організація стає привабливою альтернативою через відсутність жорстких вимог щодо внутрішньої політики, на відміну від західних структур, які часто пов'язують співпрацю з дотриманням демократичних стандартів.
Саміт у Бішкеку засвідчив, що ШОС перетворилася з регіонального клубу на глобальний майданчик, здатний формувати порядок денний міжнародних відносин. Відсутність західних лідерів на цій зустрічі лише підкреслює зростаючий розкол у світовій політиці, де дедалі більше держав шукають альтернативні центри сили та нові формати співпраці, що не залежать від Вашингтона чи Брюсселя.
