Російські окупаційні війська дедалі більше ресурсів змушені витрачати на захист власних логістичних маршрутів після серії українських ударів по тилових об‘єктах. Як повідомляє керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко, така тактика Сил оборони України дозволяє ефективно відтягувати сили противника з фронту, змушуючи його розпорошувати обмежені резерви.
За словами Андрющенка, нині російські військові пересуваються переважно колонами до п‘яти автомобілів, включаючи вантажівки. Кожну таку колону супроводжують від однієї до трьох мобільних вогневих груп, які забезпечують прикриття від можливих атак. Лише протягом цього тижня в напрямку Донецька щодня фіксувалося від 30 до 50 вантажівок, трохи менше транспорту рухалося в бік Бердянська. Під посиленою охороною перевозять і бензовози — критично важливі для забезпечення пальним російської армії.
Андрющенко підрахував, що лише в районі окупованого Маріуполя одночасно задіяно щонайменше 44 мобільні вогневі групи. Такий підхід він охарактеризував як «шалений ресурс зі спірною результативністю». На його думку, необхідність виділяти значні сили на супровід колон стала одним із прямих наслідків українських ударів по російській логістиці, які останнім часом значно активізувалися.
Так, у ніч на 23 липня Сили оборони завдали ударів по низці цілей, зокрема по танкеру в Чорному морі, який, за даними Генерального штабу, використовувався для перевезення нафти та пального для потреб російської армії. Крім того, була уражена понтонна переправа поблизу Новоекономічного на Донеччині, яку окупанти використовували для перекидання особового складу й техніки. Ще одна серія далекобійних ударів відбулася в ніч на 25 липня.
За словами президента Володимира Зеленського, тоді під удар потрапили нафтопереробний завод у Тюмені, логістичний об‘єкт у Єкатеринбурзі, склад паливно-мастильних матеріалів у Ростові-на-Дону, а також судна та військовий корабель в акваторії Каспійського моря, які були задіяні у перевезенні військових вантажів. Таким чином, українські військові системно руйнують логістичну інфраструктуру противника, що змушує його витрачати дедалі більше зусиль на захист комунікацій.
Експерти зазначають, що такий підхід дає змогу не лише знижувати інтенсивність постачання боєприпасів і пального на фронт, а й відволікати живучу силу та вогневі засоби окупантів від виконання наступальних завдань. Кожна мобільна група, задіяна на супроводі колон, не бере участі в бойових діях на передовій, що послаблює наступальний потенціал російської армії на окремих ділянках.
За інформацією Андрющенка, кількість таких груп продовжує зростати, оскільки українські удари по логістиці стають усе точнішими та результативнішими. Окупанти вимушено реагують на цю загрозу, однак резерви у них обмежені, і кожна додаткова одиниця техніки чи особового складу, відтягнута з фронту, працює на загальну стратегію виснаження противника.
