Одеський режисер Сергій Пудич 14 років мріяв про інструмент, який допоможе навести лад у його архіві з десятків жорстких дисків. Тепер він має DriveShelf — застосунок, який скоротив пошук потрібних файлів із 30–60 хвилин до 30 секунд. Крім того, він створив ще кілька програм для кінематографістів. Код за нього пише Claude Code, а сам Сергій визначає, яку проблему вирішувати, тестує результат і випускає продукти в App Store.
За словами Пудича, створювати застосунки стало доступніше, ніж будь-коли. Головний виклик тепер — не написання коду, а маркетинг і продажі. Раніше за подібний застосунок, за його оцінкою, просили до $1 млн. Тепер же режисер без знання коду може самостійно розробляти продукти, які раніше вимагали значних інвестицій і команди фахівців.
Історія Пудича — приклад так званого вайбкодингу, коли людина без технічної освіти використовує ШІ-інструменти для створення програмного забезпечення. Він не пише код вручну, а формулює завдання для Claude Code, перевіряє результат і вдосконалює продукт. Такий підхід дозволяє митцям і фахівцям з інших галузей реалізовувати ідеї, які раніше були недоступні через брак технічних навичок або високу вартість розробки.
DriveShelf став першим помітним продуктом режисера. Застосунок призначений для впорядкування великих архівів відео- та аудіофайлів, зокрема на зовнішніх жорстких дисках. Для кінематографістів, які працюють із великими обсягами матеріалу, швидкий пошук потрібних файлів є критично важливим. Скорочення часу пошуку з години до пів хвилини суттєво підвищує ефективність роботи над проєктами.
Крім DriveShelf, Пудич розробив інші застосунки для кінематографістів, хоча конкретні назви та функції не розкриваються. Він наголошує, що головне — визначити проблему, яку потрібно вирішити, і знайти спосіб її вирішення. ШІ-інструменти беруть на себе технічну частину, тоді як людина зосереджується на творчості та потребах користувачів.
Історія Пудича свідчить про те, що бар'єри для входу в розробку програмного забезпечення значно знизилися. Якщо раніше для створення застосунку потрібні були знання мов програмування, команда розробників і значний бюджет, то тепер достатньо ідеї та доступу до ШІ-інструментів. Це відкриває нові можливості для підприємців, митців і фахівців з різних галузей.
Водночас, як зазначає режисер, успіх продукту залежить не лише від технічної реалізації, а й від маркетингу та продажів. Створення застосунку — лише перший крок. Далі потрібно знайти користувачів, переконати їх у цінності продукту та забезпечити його просування. Саме ці аспекти стають головним викликом для тих, хто використовує ШІ для розробки.
Пудич демонструє, що поєднання творчого досвіду режисера та можливостей штучного інтелекту може дати несподівані результати. Його історія — це приклад того, як людина з іншої сфери може увійти в технологічну галузь і створити продукти, які вирішують реальні проблеми. Для українського технологічного середовища це також сигнал про те, що вайбкодинг стає дедалі популярнішим і доступним інструментом для реалізації ідей.
8
