Сергій на псевдо Гуцул, який до повномасштабного вторгнення працював промисловим інженером у міжнародній компанії та запускав автоматизовані склади в США, Бразилії та Європі, нині служить у технологічному військовому підрозділі й керує розвитком програмного забезпечення «Хмарка» для наземних роботизованих комплексів (НРК). Про це він розповів в інтерв'ю DOU.
За словами Сергія, на момент повномасштабного вторгнення він працював над проєктом у Великій Британії, але вирішив повернутися в Україну. Йому вдалося знайти місце у стрілецькому батальйоні, де за сім з половиною місяців майже не було втрат. Він пов'язує це з тим, що їхній підрозділ одним із перших на секторі отримав дрони. Згодом, після ротації до Львова, Сергій перевівся до новоствореної технологічної частини, де й запропонував розвивати напрям наземних роботизованих комплексів.
На той момент індустрії НРК як такої не існувало. Найкращі зразки створювали «динозаври» НРК-будування в Україні: Roboneers, «Синергія», Ukrainian Unmanned Technologies, «Темерлан». Нові ентузіасти показували сирі прототипи, зібрані в гаражі з двох гіробордів. У системах керування панував хаос — кожен виробник вигадував щось своє, тому екіпаж, який навчився працювати на одній моделі, не завжди міг керувати іншою.
Окремою проблемою був зв'язок. FPV-шний зв'язок (Crossfire, LRS) без ретранслятора з повітря дозволяв від'їхати на 700–1000 метрів. Рішення додати ретранслятор і супровід «Мавіком» збільшило дистанцію на п'ять-шість кілометрів. Переломним моментом стало використання на платформах Starlink Mini, що дало змогу працювати без опорної мережі зв'язку. Це особливо важливо на тимчасово окупованих територіях, хоча Starlink Mini ефективний лише на відкритій місцевості.
Коли в підрозділі до десяти НРК, окрема система координації не потрібна. Але для синхронних операцій з більшою кількістю роботів виникає потреба в системах C2-рівня, які дозволяють планувати й звітувати. Проаналізувавши всі нюанси, ІТ-команда Сергія почала розробляти власне програмне забезпечення «Хмарка».
Сергій їздив по різних підрозділах, збираючи досвід. Перші вдалі операції були в Серебрянському лісі у 67-й бригаді під керівництвом пана Електрика (зараз він командир батальйону AlterEgo у 93-й бригаді). Той працював з НРК «Воля-Е» — гусеничною машиною з хорошою прохідністю. Бійці ставили на неї станковий гранатомет АГС, відправляли на позицію, гранатометник вручну вистрілював боєкомплект, після чого НРК відвозив гранатомет у тил. Також вдавалося евакуювати загиблих побратимів.
У 2024 році команда вперше представила MVP «Хмарки». До проєкту долучились 17 виробників («Терміт», «Воля-Е», «D-21-12», «Рател», «Тарган», DevDroid та інші), які надали свої комплекси безкоштовно. На них встановлювали ПЗ, інтегрували в єдину систему, підключали до зв'язку. Це був перший досвід, коли командир взводу НРК керував екіпажами одночасно, даючи їм різні сценарії.
За словами Сергія, при створенні «Хмарки» одразу думали про єдиний стандарт протоколу та роботу з різними типами зв'язку. Спиралися на відкриті рішення, зокрема MAVLink 2, який знають усі. Основний зв'язок — IP/TCP-мережі, аварійний — на кшталт LoRa чи CRSF/ELRS. «Софт „Хмарка“ — це як Android», — зазначає Сергій, підкреслюючи універсальність системи.
Попри розвиток технологій, НРК досі не вистачає на фронті навіть у відомих підрозділах. Сергій також висловив думку щодо контрактів для військових, наголошуючи на важливості прямої комунікації з підрозділами, адже без неї розробники можуть створювати цікаві, але малокорисні на полі бою рішення.
2
