Олександр Сирський офіційно оголосив, що в середу, 22 липня, він залишає посаду Головнокомандувача Збройних сил України. У своїй прощальній заяві він наголосив, що передає наступнику армію, яка не лише успішно тримає оборону, а й здатна до наступальних дій. Це рішення стало логічним завершенням періоду напружених відносин між військовим керівництвом та Міністерством оборони, які останнім часом переросли у відкритий конфлікт.

Президент Володимир Зеленський, представляючи кадрові зміни у Збройних силах, подякував Сирському за його внесок у захист країни. «Факт — що Олександр Сирський забезпечив результати України у захисті Києва, у Харківській наступальній операції, у Курській операції. Я вдячний Олександру Сирському та кожному нашому воїну за сильні фронтові позиції України», — написав глава держави в офіційному зверненні. Він також висловив спільне бажання всіх українців — досягти перемоги над ворогом і створити умови, які змусять Росію до миру.

Олександр Сирський — одна з найсуперечливіших постатей українського військового керівництва. Його оцінюють неоднозначно навіть серед військових: одні вважають його одним із найталановитіших командувачів, який не боїться перебувати на передовій, інші — надто жорстким генералом, який вимагає виконання завдань будь-якою ціною, не шкодуючи людей. Саме йому випала доля очолити ЗСУ після улюбленця публіки Валерія Залужного та піти на фоні скандалу зі звільненням міністра оборони Михайла Федорова, який також стрімко набрав популярність.

Основною причиною відставки Федорова називають конфлікт із Сирським. За даними ЗМІ, на засіданні фракції «Слуги народу» президент Зеленський заявив, що більше не може миритися з постійним протистоянням між ними. «Вони живуть у двох різних світах. Міша хоче все цифровізувати, побудувати систему навколо технологій. Військові ж хочуть, щоб їх просто чули. Вони просять закупити одну номенклатуру озброєння, а він відмовляється й фінансує інші напрямки. Вони просто перестали чути один одного», — переказав один із депутатів слова президента.

Після звільнення Михайло Федоров під час брифінгу підтвердив, що конфлікт із Генштабом справді мав місце, але запевнив, що не ставив ультиматумів. За його словами, коли президент вирішив не змінювати Сирського, він погодився й спробував налагодити співпрацю. Однак ініціативи Мінцифри та Міноборони систематично блокувалися. «Сирський не готовий особисто в очі відкрито говорити про проблеми. Він готовий плести інтриги, думати, що хтось замовив у медіа якусь кампанію, а не проблема в діях, які відбуваються. По факту, він поставив ультиматум і замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію — в чому задача головкома — він придумав, як розколоти країну», — заявив Федоров.

Водночас колишній міністр визнав заслуги Сирського у 2022 році — Київську, Харківську та Херсонську операції. При цьому наголосив, що війна відтоді кардинально змінилася, а система управління не встигає за цими змінами. Федоров розповів, що за пів року роботи в Міноборони так і не вдалося створити центри компетенції чи змінити організаційну структуру, оскільки Генштаб начебто відмовлявся підписувати відповідні документи через формальні причини. Він навів приклад, коли просте рішення про базове забезпечення бригад дронами погоджувалося чотири місяці через бюрократичне протистояння.

Сам Олександр Сирський заявив, що не знав про конфлікт із міністром оборони. «Для мене було несподіванкою дізнатися, що у нас із паном міністром був конфлікт. Я сприймав наші відносини як робочі: зі складними питаннями, з різними позиціями. Так і має бути між двома інституціями під час великої війни», — написав він у колонці для видання «Мілітарний». У вступі до неї він зазначив, що не будує імідж і не має політичних амбіцій, натомість займається війною 24/7.

Сирський також нагадав, що Міноборони відповідає за забезпечення війська, закупівлі, вироблення політик та цивільний контроль над ЗСУ, тоді як стратегія війни, планування операцій і ситуація на фронті — відповідальність головнокомандувача. «Коли мені закидають „відсутність стратегії“, нагадаю просту річ: стратегія війни — не публічний документ і не пост у соцмережах. Вона доповідається Верховному Головнокомандувачу, а її результат видно на фронті, де мільйонна армія четвертий рік стримує переважаючого противника», — заявив він.

Відставка Сирського стала важливою подією в українському військово-політичному житті. Вона завершує період, позначений як військовими успіхами, так і внутрішніми конфліктами в керівництві оборонного відомства. Подальші кадрові рішення та стратегія ведення війни залишаються предметом уваги як військових експертів, так і широкої громадськості.