Після призначення Михайла Драпатого головнокомандувачем Збройних сил України масштабної кадрової «революції» не відбулося, однак змінюються підходи до управління фронтом і кадрових рішень. Про це свідчать перші кроки нового головкома, які вже встигли оцінити у військових колах. Замість масових звільнень командирів і штабних офіцерів, які працювали за Олександра Сирського, Драпатий робить точкові зміни у вищому командуванні.
Зокрема, Артема Мартиненка, одного з архітекторів системи управління боєм DELTA, призначили заступником головнокомандувача ЗСУ, відповідальним за цифрову трансформацію та інновації. Ще одним тимчасово виконувачем обов’язків заступника головкома став бригадний генерал Сергій Собко. Джерела звертають увагу не так на масштаб перестановок, як на сам підхід Драпатого до кадрових рішень. За їхніми словами, він почав активніше просувати на високі управлінські посади людей із нижчих щаблів військової ієрархії, тобто з’явився значно ширший кадровий ліфт.
Не всі у Збройних силах однаково позитивно оцінюють такий підхід. Частина співрозмовників вважає, що це дозволяє швидше просувати сильних фахівців, не прив’язуючись жорстко до їхньої профільної військової освіти, звання, віку чи формального стажу. Інші ж бачать ризики. Традиційна військова кар’єра передбачає поступове проходження кількох рівнів — від командування підрозділами нижчої ланки до роботи у штабах і на вищих командних посадах. На кожному наступному щаблі офіцер отримує не лише чергове звання, а й досвід управління дедалі більшими формуваннями, планування операцій та роботи в системі військового управління.
Ще одну відмінність співрозмовники бачать у самому стилі управління. За Сирського значна частина безпосередньої роботи з фронтом була зосереджена на самому головнокомандувачі. Начальник Генштабу Гнатов значною мірою був зав’язаний на міжнародному треку — зустрічах, переговорах, різних форматах взаємодії з партнерами. Сам Сирський при цьому практично жив на фронті: постійно їздив по напрямках, заїжджав у підрозділи, особисто включався в проблемні ситуації й намагався тримати під контролем дуже багато речей аж до нижчих рівнів. Така модель давала йому дуже детальне розуміння ситуації на фронті, але водночас могла забирати частину уваги від питань стратегічного рівня чи тієї ж проблеми штурмових полків.
Драпатий поки працює інакше. Він теж їздить на фронт, дивиться, що відбувається, але наразі більше дає командирам на місцях можливість самим показати результат — і тим, хто вже працював, і тим, кого він призначає. Такий підхід може залишити новому головнокомандувачу більше часу на системні питання — зміни в управлінні, майбутнє штурмових військ та оформлення власної стратегії ведення війни. Втім, для остаточної оцінки його перших кроків потрібно щонайменше три місяці.
Одне із системних питань, яке новому головкому доведеться вирішувати, — майбутнє Об’єднаних сил швидкого реагування (ОСШР). Від ідеї не відмовилися, однак між Михайлом Драпатим і Дмитром Волошиним, за даними джерел, виникло різне бачення структури, тому, ймовірно, її очолить хтось інший. Поки штурмові полки передають в оперативне підпорядкування окремих корпусів.
Тим часом ситуація на фронті залишається нерівномірною. На одних напрямках українським силам вдалося стабілізувати становище або просунутися, на інших — Росія нарощує тиск чи шукає нові можливості для наступу. Зокрема, Донеччину ділять між двома угрупованнями. «Центр» Андрія Білецького має охопити смугу від Лимана до Костянтинівки, «Азов» Дениса Прокопенка — Добропільсько-Покровський відтинок. Білецький заявив, що наступальна операція на Лиманському напрямку зірвала північну частину російського задуму з охоплення Краматорської агломерації. Джерела кажуть, що реальне просування ЗСУ більше за заявлене.
Водночас Росія знову посилює тиск на Покровсько-Добропільському напрямку та нарощує засоби для ударів по українському тилу. Найважчим випробуванням найближчих місяців частина співрозмовників вважає навіть не фронт, а можливу нову кампанію ударів ворога. Джерела невисоко оцінюють шанси на енергетичне перемир’я й очікують нарощування російських засобів повітряного нападу. За інформацією, РФ планує виробити до 2 тисяч «Дань-Т» до кінця року і до 14 тисяч — наступного.
Зміна головнокомандувача ЗСУ відбулася в момент, коли українській армії доводиться одночасно стримувати російський тиск на Донеччині, реагувати на загрози на інших ділянках фронту та готуватися до нової зими під російськими обстрілами. На цьому тлі в ЗСУ вже відбуваються кадрові та організаційні зміни, однак їхній масштаб і наслідки поки зарано оцінювати. Частина рішень стосується командного складу, частина — системи управління військами та майбутнього штурмових підрозділів.
