До 35-ї річниці Незалежності Україна підходить у стані значної внутрішньої турбулентності, яку посилюють як дії влади, так і об'єктивні виклики війни. За п'ять років, що минули від 30-річчя країни, українці пережили шок, поразки, перемоги та нові випробування, але нинішній ювілей збігається з політичною напівкризою, корупційними скандалами та складною ситуацією на фронті.
Однією з головних проблем, яку експерти та журналісти називають штучною, є дії самої влади. Перезавантаження уряду, яке мало бути простим, вилилося в масові протести. Екс-міністр оборони Михайло Федоров закликав до дострокових виборів, хоча не знайшов значної підтримки в суспільстві та політикумі. Водночас суспільне невдоволення отримує нове підживлення через гучні розслідування НАБУ, зокрема щодо заступника голови Офісу президента Ірини Мудрої. Ці розслідування, хоча й не зачіпають безпосередньо президента Володимира Зеленського, дають поживу критикам влади та підкреслюють відсутність ефективних стримувань і противаг у державній системі.
Антикорупційні органи, попри критику, забезпечують політичній системі необхідний плюралізм, якого бракує через монополію влади, що сформувалася після виборів 2019 року. Механізми зворотного зв'язку між владою та народом працюють рідко, лише у виняткових випадках, як-от торішній закон щодо НАБУ/САП чи нещодавня зміна головнокомандувача. Помилки влади зазвичай дорого коштують і країні, і їй самій, але жодна владна команда не вважає себе менш розумною за попередників. Лава запасних у нинішньої команди стає дедалі коротшою, топ-менеджери йдуть, а закривати дірки наявними виконавцями дедалі складніше. Прикладом є часті перепризначення Дениса Шмигаля та Рустема Умєрова, а також небажання брати кадри «збоку».
Натомість війна залишається об'єктивним фактором, який не залежить від волі української влади. На фронті ситуація відносно стабільна: на російські міні-наступи Україна відповідає своїми міні-контрнаступами. Однак російська армія, хоч і рухається повільно, все ж просувається, а міста на Донбасі та в прифронтовій смузі стають дедалі менш придатними для життя. Посол Британії Ніл Кромптон в інтерв'ю РБК-Україна порівняв темп російського наступу з рухом равлика, але наголосив, що він не зупиняється.
Окремою проблемою є підготовка до зими, яка, за прогнозами, буде складною навіть за українськими мірками. Росія не обмежується ударами лише по енергетиці, а намагається погіршити життя українців у всіх можливих аспектах. Збивати балістичні ракети агресора майже нема чим, і немає підстав сподіватися на радикальне покращення до зими. Крім того, гостро стоїть проблема фінансування: потреби на поточний рік ще не забезпечені.
Захід, безумовно, не залишить Україну без підтримки, особливо на гуманітарні цілі, на які кошти виділяють охочіше, ніж на війну. Президент Зеленський за роки навчився ефективно вимагати від партнерів фінансування, отримуючи більше, ніж вони спочатку планували. Відносини України із Заходом зазнали помітної еволюції, що дає підстави для обережного оптимізму, але внутрішні проблеми залишаються серйозним викликом для стабільності країни.
