Іран атакував військову базу США в Бахрейні 15 листопада, уперше за кілька тижнів. За даними Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), було запущено шість дронів у бік авіабази Ріффа, де розміщені вертольоти. У КВІР назвали удар відповіддю на «агресію» американських військових і заявили про «успішне влучання».
Влада Бахрейну повідомила, що перехопила кілька іранських повітряних атак, а боєприпаси, які летіли на територію королівства, було знищено. Водночас незалежно перевірити, чи спричинило заявлене влучання пошкодження на базі Ріффа, поки неможливо. Також поки не є повністю підтвердженими твердження Бахрейну про перехоплення, тож ступінь наслідків атаки залишається невідомим.
Попередній іранський напад на Бахрейн стався на початку вересня. Того ж місяця дрони влучили і в американську базу в Об'єднаних Арабських Еміратах. Таким чином, епізоди ударів по американських об'єктах у регіоні повторюються, а сам конфлікт, за оцінкою наведених джерел, триває близько дев'яти місяців. Саме на такому тлі новий епізод на базі Ріффа привертає увагу, адже вказує на те, що напруження не зникло, хоча й не завжди виливається в удари з однаковою частотою.
На цьому тлі в Ірані лунають сигнали про можливе врегулювання. Голова іранського парламенту Ґалібаф, який є одним із ключових іранських переговорників із Вашингтоном, заявив, що шлях до завершення конфлікту відкритий. Водночас він поставив умову: переговори можливі лише тоді, коли США приймуть «логічні» іранські вимоги. Ґалібаф також відкинув стан «ні війни, ні миру» і попередив, що, якщо США відновлять удари, Іран обиратиме географію поля бою. Таким чином, йдеться не лише про військовий епізод, а й про заяву, що визначає рамки можливих перемовин.
У самих Сполучених Штатах немає єдиної позиції щодо нових ударів по Ірану. За інформацією, яку наводить Bloomberg, адміністрація Трампа схиляється радше до економічного тиску, ніж до повноцінних бойових дій. Сам Трамп заявив, що може утриматися від масштабних атак, якщо Іран і хуситі не будуть провокувати. Ця позиція підкреслює різницю між публічною риторикою та внутрішніми дебатами у Вашингтоні, де прихильники жорсткіших кроків і прихильники економічного тиску не дійшли спільного рішення.
Важливо, що наведені дані поки не дають повної картини: невідомо, яку шкоду, якщо взагалі яку, спричинили дрони на базі Ріффа, і чи збережеться тиша після нинішнього епізоду. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи продовжаться атаки з боку Ірана, і від реакції Вашингтона та його союзників у регіоні.
30




