Росія заявила про готовність укладати пакти про ненапад із окремими країнами НАТО як частину нової архітектури європейської безпеки. Про це на конференції з безпеки в Москві в середу сказав Олексій Дробинін, керівник планування Міністерства закордонних справ Росії. Ідея пов’язана з переговорним процесом щодо врегулювання війни в Україні, і саме в цьому контексті її й подає Москва.
За словами Дробініна, Москва розглядає три можливі формати. Перший передбачає колективний оборонний союз або двосторонні договори про взаємодопомогу. Як приклади він назвав договори Росії з Білоруссю та Північною Кореєю. Другий формат передбачає політичні зобов’язання не втручатися на боці агресорів одна одної; прикладом такої домовленості він назвав угоду Росії з Іраном. Третій формат — двосторонні пакти про взаємний ненапад із окремими членами НАТО. За його словами, такі країни могли б отримати додаткові індивідуальні гарантії безпеки з боку Росії.
Дробинін не назвав, які саме країни Альянсу можуть бути зацікавлені в таких пактах, і не уточнив умов їх укладення. Водночас головний переговірник Росії Володимир Мединський заявив, що ця тема стала однією з центральних під час переговорів в Абу-Дабі. Деталей обговорення він не навів, тож публічно відомо лише те, що питання безпеки Європи звучало на зустрічі як ключове.
Переговори, за даними джерел, відновилися цього тижня вперше з лютого. Тристоронні переговори за участю України, США та Росії відбулися в Абу-Дабі 10 листопада. Державний секретар США Марко Рубіо назвав їх дуже продуктивними, але наголосив, що попереду ще багато роботи. Українські переговірники 11 листопада доповіли президентові Володимиру Зеленському про підсумки зустрічі в Абу-Дабі, що свідчить про те, що Київ отримав детальний звіт одразу після завершення переговорів.
Реакція європейських політиків неоднозначна. Частина з них виступає проти ширших розмов про безпеку до того, як буде досягнуто помітного прогресу в питанні припинення вогню в Україні. Їхня позиція полягає в тому, що спершу має бути зафіксовано реальне припинення бойових дій, і лише потім можна переходити до обговорення довгострокової architektury безпеки на континенті. Водночас представники США висловили відкритість до таких дискусій, що відрізняє американський підхід від скептицизму частини європейських столиць.
Пропозиція Москви, таким чином, поєднує питання безпеки Європи з перспективами мирного врегулювання. Її подальша доля залежатиме від реакції самих членів Альянсу, від того, чи визнають вони можливість двосторонніх домовленостей поза колективним механізмом НАТО, і від результатів наступних раундів переговорів. Поки що жодна з країн Альянсу в публічному полі не оголосила про готовність укласти такий пакт, а Дробинін не назвав жодного конкретного імені.
16
