Українські дрони в останні тижні жовтня вдарили по кільком російським заводам синтетичного каучуку. Мета таких атак, як пояснюють аналітики, — порушити ланцюги постачання, від яких залежить виробництво ракетного палива. Синтетичні каучуки використовуються як сполучні речовини в твердому ракетному паливі, тож пошкодження виробників сировини може відбитися на випуску самих ракет.
Найчастіше під удар потрапляв завод «Тольяттикаучук» у Тольятті. Його атакували у квітні, червні, вересні та жовтні. 24 жовтня, за наявними даними, були пошкоджені трубопровід і дві установки з виробництва бутилкаучуку. Того самого дня удару зазнав і омський завод «Омськ Каучук». Окремо згадуються заводи синтетичного каучуку в Єфремові та Воронежі, які атакували 25 вересня, а потім знову наприкінці жовтня. Також ціллю стало нафтохімічне підприємство «Стерлітамацький нафтохімічний завод» у Башкортостані.
Стерлітамацький завод у 2025 році модернізував випуск каучуку та запустив нову лінію потужністю 48 тисяч тонн на рік. Це робить його одним із помітніших виробників у галузі, а отже й привабливою ціллю для тих, хто хоче обмежити можливості випуску ракетного палива. Важливо, що каучук в цьому контексті не є кінцевим продуктом зброї: він виконує роль компонента, без якого тверде паливо не можна скріпити в єдину масу.
Ланцюг постачання, за даними публічних реєстрів державних закупівель і контрактів, виглядає так. Дочірня компанія Стерлітамацького заводу, СНХЗ Фінанс, постачала каучук до Пермського порохового заводу. Компанії групи «Сибур» поставляли стирол та споріднені хімічні речовини на Каменський завод і на Пермський завод. Таким чином, до головних російських виробників твердопаливних зарядів, серед яких Каменський завод, Пермський пороховий завод та центр «Союз», сировина надходить через кілька ланок.
Особливу увагу в реєстрах привертає Єфремовський завод, який, за даними контрактів, отримав більшість замовлень від центру «Союз». Це означає, що саме цей підприємець має найтісніший документований зв'язок із одним із ключових постачальників ракетної галузі. Втім, навіть у цьому випадку йдеться про договірні відносини, а не про підтверджене фактичне виробництво конкретних партій.
Варто зазначити, що ці висновки ґрунтуються на публічних даних закупівель і контрактів, а не на підтверджених записах про виробництво. Невідомо, чи саме Воронезький завод випускав каучук, який надходив до Пермі. Тож зв'язок між конкретними ударами та конкретними поставками поки залишається частково непідтвердженим. Водночас сама логіка ударів пояснюється відносно просто: якщо сировина надходить з кількох точок, то удари по цих точках можуть ускладнити випуск кінцевої продукції навіть без прямого ураження ракетних заводів.
7
