Космічний апарат Voyager 1 досяг відстані в одну світлову добу від Землі, приблизно 25,7 мільярда кілометрів. Про це у четвер, близько полудня за київським часом, повідомили науковці Лабораторії реактивного руху NASA (JPL), які отримали підтвердження від самого зонда. Технічно апарат подолав цю відстань ще в середу, однак через величезну віддаленість сигнали між ним і Землею передаються із затримкою, тож підтвердження надійшло з запізненням.
Жоден інший створений людиною об'єкт досі не віддалявся від Землі настільки далеко. Досягнення стало важливою віхою після майже пів століття досліджень Сонячної системи. Voyager 1 і його побратим Voyager 2 запустили у 1977 році, щоб вивчати зовнішні області Сонячної системи та межі впливу Сонця. За цей час місія надала науковцям величезний обсяг нових відомостей про Сатурн, Юпітер, Нептун, Уран та інші об'єкти, і ці дані досі використовують для планування нових досліджень.
Сюзанна Додд (Suzanne Dodd), керівниця проєкту Voyager у NASA, під час пресконференції сказала, що сподівається, що місія, як і раніше, надихатиме наступне покоління. «Одна світлова доба — це визначне досягнення, але, гадаю, попереду на нас чекає ще чимало інших важливих віх», — додала вона. Наукова спадщина місії допомагає готувати запуски нових апаратів. Зокрема, апарат Europa Clipper має прибути до Юпітера у 2030 році, щоб дослідити його крижаний супутник Європу, а місія Dragonfly, запуск якої заплановано на 2028 рік, має дослідити Титан, найбільший супутник Сатурна. За словами науковців, без даних Voyager ми майже нічого не знали б про Європу.
Головний науковий співробітник JPL Джонатан Лунін (Jonathan Lunine) зазначив, що відкриття, зроблені завдяки Voyager, фактично відчинили двері до зовнішніх областей Сонячної системи. Нікі Фокс (Nicky Fox), заступниця адміністратора Управління наукових місій NASA, наголосила, що кожен новий фрагмент наукових даних, які апарати передають сьогодні, є безцінним і не має аналогів.
Обидва апарати вже перебувають у міжзоряному просторі, тобто в області між нашою Сонячною системою та іншими зоряними системами. Там вони продовжують збирати дані за допомогою працездатних приладів, досліджуючи, як Сонце впливає на навколишнє середовище в цій частині космосу. Обидва зонди оснащені інструментами для вимірювання плазмових хвиль і магнітних полів, а також системами реєстрації космічних променів. Джеймі Ранкін (Jamie Rankin), заступниця наукового керівника проєкту Voyager, сказала, що зараз науковці починають поєднувати знання про життя поруч із зорею зі спостереженнями за її впливом за межами нашої зоряної системи.
Апаратам майже 50 років, і їхній вік дається взнаки. Електричний перетворювер на базі ефекту Зеебека має дуже низький коефіцієнт корисної дії, а ядерне паливо на борту, яке використовує РІТЕГ, поступово вичерпується. Раніше NASA тимчасово не могло отримувати наукові дані від Voyager 1. На початку цього року команда місії вимкнула кілька енергомістких приладів на обох апаратах, щоб заощадити електроенергію. Керівник місії Карім Бадаруддін (Kareem Badaruddin) пояснив, що значна частина роботи команди полягає в постійному виявленні нових технічних несправностей, аналізі їхніх причин і пошуку способів їх усунути.
За прогнозами, у 2036 році Voyager 1 вичерпає запаси енергії, і зв'язок із Землею стане неможливим. Проте навіть тоді апарат не зупиниться: він продовжить рух до точки призначення, розташованої приблизно за 17 світлових років від Землі. На його борту міститься «Золота платівка» (Golden Record), капсула з відомостями про Землю та людство, призначена для можливих позаземних цивілізацій. Цікаво, що ця платівка припускає, ніби інопланетяни дивитимуться на неї такими ж очима, як люди, хоча в земній природі багато живих істот взагалі не мають очей, а майже всі вони походять від спільного предка з людьми.
13




