Перед вересневими виборами до Державної думи російська влада дедалі частіше показує Володимира Путіна не лише як президента, а як головний символ кампанії «Єдиної Росії». Він особисто виступив на партійному з’їзді, поїхав до Іркутська на авіазавод, а згодом з’явився у Красноярську на публічному заході з молоддю.
Цей контраст із попередніми роками став темою ексклюзивного дослідження Пладром. Видання нагадує, що в минулому Путін міг на багато днів випадати з перевірюваного публічного графіка. У березні 2015 року він приблизно десять днів не з’являвся на публічних заходах, а скасування та перенесення зустрічей породили численні версії про його стан і місцеперебування.
Тепер ситуація інша. Вибори депутатів Держдуми призначені на 20 вересня 2026 року, а партія влади прямо прив’язує себе до президента. В оприлюдненому описі передвиборчого брендбука «Єдиної Росії» одним із головних гасел стала формула «Єдина Росія — команда президента». За такої конструкції сам Путін стає частиною виборчої пропозиції.
28 червня він приїхав на XXIII з’їзд «Єдиної Росії», де партія запускала федеральну кампанію та висувала кандидатів. 24 липня Путін уже був в Іркутську, де оглядав виробництво літака МС-21. 3 серпня він прибув до Красноярська, зустрічався з губернатором і виступав перед молоддю. Кожна така поїздка дає телевізійний образ активного керівника, який нібито особисто контролює промисловість, регіони й соціальну політику.
Для України важливо бачити в цьому не лише внутрішню російську кампанію. Російська політична система під час війни використовує президентську легітимність як пояснення і для зовнішньої агресії, і для економічних витрат, і для мобілізації суспільства. Тому спроба зберегти образ стабільної підтримки безпосередньо пов’язана зі здатністю Кремля продовжувати нинішню політику без видимого внутрішнього спротиву.
Водночас немає підстав стверджувати, що активізація сама по собі доводить особистий страх Путіна втратити владу. За даними Левада-Центру, у березні його діяльність схвалювали 80% опитаних. Показник високий, хоча за пів року він знизився на сім процентних пунктів. У липні попереднє падіння частини рейтингів узагалі зупинилося.
Набагато показовішим є поєднання політичних і побутових сигналів. У червні індекс споживчих настроїв Левада-Центру впав до 94 пунктів, а 35% респондентів говорили про погіршення матеріального становища за рік. Для авторитарної системи це не означає автоматичної поразки на виборах, але означає потребу постійно підтримувати відчуття керованості.
Саме тут президентські поїздки стають інструментом. Вони дають регіонам короткий сигнал уваги, а федеральним медіа — кадри, де складні проблеми замінюються особистою присутністю першої особи. Якщо президент приїхав на завод, значить промисловість працює. Якщо він вийшов до молоді, значить майбутнє контролюється. Якщо він поруч із партією, значить партія має той самий ресурс легітимності.
Кампанія водночас проходить за різко обмеженої конкуренції. 10 серпня Верховний суд Росії виключив з виборів «Яблоко», яке зберігало публічну антивоєнну позицію. Це робить головним ризиком для Кремля не стільки програш, скільки слабка явка, гірший за очікування результат у частині регіонів або небажаний розрив між офіційною картинкою підтримки та реальними настроями.
До 20 вересня Путін, імовірно, залишатиметься в центрі цієї конструкції. Для системи, що багато років персоналізувала владу в одній фігурі, перед виборами виявилося важливо не просто говорити про президента, а постійно показувати його в русі.
