Ліцензований клінічний психолог Гері Бланк у книзі «Synchronicity and Spirituality» розповідає про свій шлях від іудаїзму до Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Текст поєднує мемуари, духовні роздуми та практичний посібник із пошуку сенсу, а головною рамкою для нього стає юнгівська концепція синхронічності. Книга позиціонується як путівник для читачів, які шукають духовного осмислення власного життя.
Бланк виріс у єврейській родині в Бронксі. Його батьки пережили переслідування за часів нацистської Німеччини та радянського режиму, і це минуле залишалося присутнім у домі, де він ріс. Він відвідував івритську школу, а згодом зазнав впливу зустрічі з Елі Візелем, яка, за його словами, надихнула його обрати шлях психолога. Інтерес до іудаїзму, що сформувався в дитинстві та юності, на тривалий час визначив його інтелектуальні пошуки.
У 1992 році Гері Бланк прийняв хрещення в Церкві Ісуса Христа Святих останніх днів. Він пише, що інтелектуально його тягнуло до іудаїзму, однак духовний поклик прийшов саме через мормонську церкву. Рішення викликало серйозне несхвалення в родині, і, за описом книги, цей конфлікт став одним із найболючіших наслідків його вибору. Автор не приховує, що перехід до нової віри означав для нього розрив із очікуваннями найближчих людей.
Центральна ідея книги полягає в тому, що переломні моменти життя автор трактує як події, що сталися в правильному місці й у правильний час. Синхронічність, яку Карл Юнг визначав як значущі збіги без причинного зв'язку, стає для Бланка способом пояснити, чому його конверсія видається йому не випадковістю, а частиною ширшого задуму. Саме через цю рамку він переосмислює окремі епізоди свого життя як етапи одного шляху.
Окрему частину книги займає богословський вступ до віровчення Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Зокрема, автор наголошує на тому, що мормони належать до «дому Ізраїлю». Він також порівнює відмінності й спільні риси різних релігій, що робить текст не лише особистою історією, а й спробою пояснити власну віру читачеві з іншим світоглядом. Такий підхід перетворює мемуарний матеріал на ширше міркування про спільне й відмінне між віруваннями.
Рецензент Kirkus Reviews оцінив розповідь як захопливу та добре написану. Водночас він зауважив, що деякі теологічні твердження, зокрема ті, що стосуються євреїв, можуть відштовхнути читачів, які не належать до Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Тож попри привабливість оповіді, частина аудиторії може сприйняти окремі узагальнення автора як спірні. Позиціонування книги як посібника з духовного самопізнання також залишає відкритим питання, чи переконає синхронічність читача, що не поділяє досвіду автора, і чи можна довіряти узагальненням Бланка про іудаїзм.
6
